Історична довідка


Згадки про водопостачання м. Борислава зустрічаються за часів панування в Галичині Австро - Угорської імперії, коли почався великий бум по освоєнню нафтових родовищ.
Розробка покладів нафти в м. Бориславі розпочата ще в 1825 роках. З цього часу в місті постійно зростала кількість жителів, і відповідно, зростала потреба в питній воді.
 
Місцеві джерела води вже на той час не задовольняли потреби мешканців, при чому окремі з них постійно забруднювалися нафтовими відходами та викидами побутових нечистот.
З 1875 року розпочато лише пошуки і розбудова нових джерел чистої питної води з навколишніх приток річки Тисмениця на гірських схилах південно західної частини міста Борислава. Локальні джерела розташовувались у лісовій смузі на віддалі 5 - 10 км від центру міста.
Вже в 1896 - 1900 рр. за час правління Австро-Угорської імперії на Галичині на притоках Лошань і Раточина на південних схилах міста було збудовано локальні відкриті водозабори: 
• Штателянди (австрійська назва) потужністю від 1 - 4 тис. м3/добу;
• Валька (стара назва - Сверловица) - верхня та нижня зона потужністю від 2 - 6 тис. м3/добу.
Вода від гірських потічків сходиться в притоки Лошань і Раточина та через збудовані двокамерні збірники потрапляє в само тічні трубопроводи Ø = 100 -150 мм які прокладені до центральної частини міста.
Подача води з перелічених водозаборів здійснювалась на котельні (народна назва з німецької мови - гейцшпиль) нафтопромислу. В цьому районі експлуатувалась найпотужніша на той час нафтова свердловина „Понерлянка”.
На сьогоднішній день з цих водозаборів здійснюється водопостачання на вулиці Модрицька, Гуцульська, Лугова, Буковиця, М. Коцюбинського та прилеглі до них.
Подальша розбудова децентралізованих джерел відбулася за часів панування Польщі (1920-1939 рр.). Так, в 1924 році по вулиці Городища, 17 першою водопровідною фірмою "Бельсько-Бяла" збудовано водопровідні очисні споруди на швидких фільтрах потужністю 3 тис.м3/добу та прокладено водопровід Ø = 200 мм по вулиці Панській, Костюшка на свинцевій чеканці (тепер вулиці Т. Шевченка, Карпатська Брама). Вода подавалась з локального водозабору Ріпне.
 
Подальший розвиток Бориславського нафтопромислу як одного з основних нафтових родовищ відбувався з приходом радянської влади на західні терени України в 1939 році.
Після закінчення військових дій на території України і закінчення ІІ-ої Світової війни нафтопромисел потребував додаткової робочої сили, шо безумовно передбачало розвиток інфраструктури міста, а також додаткового постачання питної води як на промислові, так і соціальні потреби.
В 1944 - 1945 роках в основному за рахунок німецьких військовополонених на прилеглих до міста західних схилах з відкритих джерел притоки Раточина річки Тисмениця збудовано водозабір Раточина. Вода з водозабору постачалась на місцеву електростанцію, котра на даний час використовується для водопостачання вулиць Мазепи, Гоголя, Петлюри та прилеглих до них.
В 1946 - 1950 роках розпочато будівництво водопровідної насосної станції в селі Рибник (відмітка 456 м) із забором води з поверхневих джерел річки Стрий та подачі її на Бориславський нафтопромисел. Будівництво велось у важких гірських умовах, багато робіт виконувалось вручну, для чого були задіяні німецькі військово полонені.

 
Була збудована насосна станція Рибник в такому складі, а саме: приймальна штольня (камера) для річної води та прокладено 17 км напірно самотічного водогону Ø = 250 мм, цей водогін мав перехід через річку Стрий, гору Бухів до резервуарів в місті Бориславі по вулиці Шкільній (колишня вулиця Комсомольська).
 
На насосній станції Рибник працювали поршневі насоси, які без очистки подавали річну воду в міські резервуари.
У 1958 - 1960 роках на горі Бухів (відмітка 689 м) збудовано першу чергу водопровідних очисних споруд, потужністю 6 тис.м3/добу та реконструйовано насосну станцію Рибник з переходом її роботи на центробіжні водопровідні насоси.
 
Крім цього, в 1970-их роках від насосної станції Рибник до водоочисних споруд на горі Бухів додатково збудовано водогонін Ø = 500 та в 2001 році Ø = 700 довжиною 11 км кожен.
В 1985 - 1988 рр. на водопровідних очисних спорудах гори Бухів проведено чергову реконструкцію з розширенням їх потужності до 17,1 тис. м3/добу, яка експлуатується по сьогоднішній день.
 
На водопровідних очисних спорудах гори Бухів річна вода проходить повну механічно біологічну очистку, дезінфекцію хлором і по двох самотічних водогонах Ø = 500, Ø = 250, довжиною 8,1 км подається в резервуари чистої води м. Борислава (відмітка 462 м), від яких за допомогою магістральної та розподільчої мережі вода розходиться по споживачах міста.
Розвиток міської водопровідної мережі запроектований для центральної частини міста Борислава Львівським філіалом інституту "УкрДіпрокомунбуд" в 1967 році. її будівництво виконано в 1968 - 1970 роках і цей стан зберігається по сьогоднішній день.
Прокладка трубопроводів виконана із чавунних труб Ø = 150, 200, 250, 300 мм загальною довжиною близько 250 км. Стикові з’єднання чавунних напірних водопровідних труб виконано із просмоленого канату. Через моральну застарілість стикових матеріалів та велику кількість гідроударів в результаті підвищеного тиску система водопостачання зазнає великих необґрунтованих втрат води.
В 2005-2006 роках ВАТ "Укрнафтою" виділено кошти на реконструкцію водопровідних мереж, насосної станції водозабору Рибник та локального водозабору Валька. За цей період проведено заміну 16,8 км водопровідних міських мереж та їх під’єднань Ø = 90 - 150 мм на найбільш аварійних ділянках, також на водозаборі Рибник замінено три аварійних агрегати, а на локальному водозаборі Валька замінено два насосні агрегати для зменшення енергозатрат.
На сьогоднішній день очевидна необхідність у подальшому проведенні реконструкції Бориславського водопроводу для зменшення втрат води, покращення її якості та надання послуг споживачам води.
До 1968 року подачею води в місто займався "Цех перекачки нафти і води" Бориславського нафтопромислу. У зв’язку з розширенням надання кола послуг для соціально-побутових споживачів міста та зменшенням видобутку нафти в 1968 році створено Бориславське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. 
В 1998 році Бориславське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства перейменоване на комунальне підприємство "Бориславводоканал".
З 01 квітня 2018 року послуги з  водопостачання та водовідведення для міста Борислава та смт Східниця почало надавати комунальне підприємство "Вододар" Бориславської міської ради.